ГРЕКИ НА УКРАЇНСЬКИХ ТЕРЕНАХ

Історична довідка

Греки – один з найдавніших етносів, що мешкав на території сучасних українських земель. У 8-6 ст. до н. е. греки почали з’являтися у Північному Причорномор’ї, вели активну торгівлю, засновували міста-колонії. Перше з них утворено вихідцями з м. Мілет (Мала Азія) на острові Березань у другій половині 7 ст. до н.е. Пізніше виникли Ольвія на Бузі, Тира на Дністрі, Феодосія, Пантікапей, Мірмікей, Німфей, Херсонес у Криму. Найбільш значні колонії згодом перетворилися на грецько-варварські міста-держави. У 6 ст. до н.е. виникає Боспорське царство. Окрім Херсонесу та Пантікапею, античні причорноморські колоній були знищені у 4 ст. натиском гунів. Грецькі поліси справили величезний культурний та економічний вплив на місцеве населення.

З 9 ст. виникає давньоруська держава – Київська Русь, яка підтримувала тісні відносини з Візантійською імперією. Особливо жвавими ці відносини стають після хрещення Русі у 988 р. У Києві та інших містах давньоруської держави творять художники, архітектори, науковці, церковні діячі. Візантійські майстри брали участь у споруджені та оздобленні таких святинь, як Собор св. Софії та Михайлівський Золотоверхий монастир у Києві. Економічні та політичні зв’язки підтримуються постійними династійними шлюбами поміж візантійських імператорських династій та Рюриковичами.

Падіння Візантійської імперії спричинило значну еміграцію православного населення з її території. Значна частина греків знайшла притулок на українських землях. Переселення греків на українські землі тривало практично впродовж усього періоду панування Османської імперії на Балканах.

Наприкінці 16-17 ст. виникають значні грецькі громади у Львові, Кам’янці-Подільському, Острогу та інших містах Західної України. Греки брали активну участь не тільки в економічному розвитку цих міст, але також у громадському, політичному, культурному, релігійному житті. Вони були активними учасниками православних братств, діяльність яких скеровано на підтримання православної освіти і культури, захист прав православного населення. На цій ниві уславилися такі грецькі вчені як Арсеній Елансонський, Кирило Лукаріс, Діонісій Палеолог та ін.

Значні роль відігравали греки і у козацькій державі – Гетьманщини. Не маючи можливості боротися за справу православної церкви у себе на батьківщині, чимало греків брали активну участь у Визвольній війні українського народу під проводом Богдана Хмельницького. Багато родів козацької еліти мали грецьке походження – Капністи, Моцоки, Томари, Мазаракі, Тернавіоти, Мадзапети, Константиновичі та ін. Серед державних діячів Гетьманщині відомі Астаматій, Данило Грек та ін.

У 1657 р. група грецьких купців отримала торгові привілеї від гетьмана Богдана Хмельницького та оселилася у Ніжині, заснувавши тут значну громаду, що мала права самоврядування. Значні громади нараховували також Переяслав та Київ. Саме у Києві у 17 ст. було засновано Грецький Катерининський монастир.

У Києво-Могилянській Академії, найзначнішому навчальному закладі Східної і Південної Європи 16-17 ст., навчалося багато греків. Значний внесок у розвиток української освіти кінця 18 ст. зробили Євген Булгаріс та Никифор Феотокі, засновники Полтавської семінарії.

Під час російського панування на українських землях продовжується процес зростання грецьких громад. Наприкінці 18 ст. на Півдні України оселилися греки, що під час російсько-турецької війни 1768-1774 рр. скомпрометували себе в очах Османської влади проросійськими настроями. У 1779-1783 рр. за розпорядженням російської влади в Приазов’я з Криму було переселено чимало греків, давніх мешканців півострову. Вони заснували м. Маріуполь та 20 сел. Греки отримали від російської влади значні привілеї, що дозволило їм у лічені роки економічно розвинути ці території. Грецьке населення Приазов’я зберегло свою національну культуру, мову, традиції. Греки оселялися також у Степовій України – Катеринославі, Єлисаветграді, Новомосковську, сприяли господарському розвитку цих земель. Нові південні порти Російської імперії – Одеса, Миколаїв, Херсон, Таганрог – вабили грецьких купців. Протягом першої половини 19 ст. грецькі торгові дома практично контролювали торгівлю цих портів. За наказом уряду Катерини ІІ на теренах українського Причорномор’я та у Криму було розташовано грецькі військові поселення. Згодом поселяни перейшли на хліборобство та торгівлю. Російська влада активно протегувала грекам-фанаріотам – Кантакузенам, Мурузі, Іпсіланті, Караджі та ін., надаючи їм значні земельні маєтки на Півдні України.

На початку 19 ст. в Одесі, де знаходилася одна з найвпливовіших та найбагатших грецьких громад, формується грецький національно-державницький рух. Саме тут, у 1814 р. постало таємне товариство “Філікі Етерія”, яке відіграло визначну роль у процесі звільнення Греції від турецького поневолення.

Соціальні потрясіння 20 ст. позначилися і на грецьких громадах України. Багато греків емігрувала, значна частини асимілювалася. За переписом населення 1926 р. в УРСР проживало 124 тис. греків, з них 97 тис. – у Приазов’ї, 16 тис. – в Криму, 3, 5 тис. – на Одещині. У 1920-30-і рр. греки мали на території України 3 національних райони та 30 національних сільрад. За часів політики “національзації” та “коренізації”, оголошеної радянською владою і спрямованою на всебічний розвиток національних меншин та формування національних кадрів, греки створили національні заклади освіти, газети, розвивалася національна література, зростала національна інтелігенція. Але невдовзі політика радянської влади щодо іноетнічних груп змінилася, розпочалися репресії, заборона проявів національної самосвідомості, примусова асиміляція.

За переписом 2001 р. в Україні налічується 91, 5 тис. греків, переважна більшість яких – 77, 5 тис. мешкає в Донецькій області. Лише 6,4% греків України заявили, що вважають рідною мовою грецьку, решта назвали рідною російську мову.

Закон України “Про національні меншини” забезпечує права національних меншин країни і свободу діяльності, направленої на їх духовний і культурний розвиток. У незалежній Україні створено багато грецьких товариств, які, наскільки дозволяють фінансові можливості, ведуть гідну роботу. 1995 р. утворено Федерацію Грецьких Товариств України з центром у Маріуполі, яка сьогодні об’єднує 95 товариств з 19 областей України. В Сімферополі існує Федерація Греків Криму, до якої увійшли 16 товариств.

Грецькі організації України видають наступні газети: “Елліни України” та “Хронос” у Маріуполі, “Кампана” в Донецьку, “Одиссос” в Одесі, “Грецьку газету” і “Неос Понтос” у Сімферополі, “Херсонісос” у Севастополі. Київське товариство греків ім. Костянтина Іпсіланті протягом кількох років видавало газету “Елпіда - Надія”, Київський Центр грецької культури “Зорбас” видає журнал “Еллінікі Сімеа – Грецький прапор”.

Всесвітня Програма прийому на відпочинок греків зарубіжжя

Міністерство внутрішніх справ, державного управління і децентралізації та Міністерство закордонних справ Греції - Генеральний Секретаріат у справах греків зарубіжжя є співорганізаторами Всесвітньої Програми гостинного прийому на відпочинок дітей, молоді та осіб старшого віку з грецької діаспори в різних районах Греції.

Метою Програми є зміцнення зв’язків греків зарубіжжя з Грецією через їх знайомство з традиціями, звичаями, пам’ятками давнини, а також із сьогоднішнім життям грецького суспільства.

Програмою опікуватимуться органи місцевого самоврядування. В ній візьмуть участь такі вікові групи:

А) діти віком від 8 до 12 років (на момент поїздки їм повинно бути менше 12),
Б) підлітки віком 13-17 років,
В) молодь віком 18-25 років,
Г) особи старшого віку (60 років і більше для жінок, 65 років і більше для чоловіків).

Детальна інформація щодо Програми розміщена на сайті Грецької організації місцевого розвитку та самоврядування (ЕЕТАА.АЕ): http://www.eetaa.gr і на сайті Генерального Секретаріату у справах греків зарубіжжя: http://www.ggae.gr

Участь дітей з Грецьких Товариств України в Програмі гостинності Генерального Секретаріату у справах греків зарубіжжя

Від заснування Посольства Греції в Києві у 1993 році діти з Грецьких Товариств України щороку беруть участь у Програмах гостинності, що їх уже понад 40 років з успіхом здійснює Генеральний Секретаріат у справах греків зарубіжжя Міністерства закордонних справ Греції. За цей час понад 1000 дітей з України відвідали Грецію. В серпні 2006 року 33 підлітки з Києва, Харкова, Одеси, Черкас, Донецька, Маріуполя, Житомира і Херсона відпочивали в літніх таборах Організації грецьких скаутів «Хортіатіс», неподалік від м. Салоніки, та Алкіона Мароніас, на берегу моря, де мали надзвичайно цікаву програму перебування.

Житомирське Товариство греків

За Всеукраїнським переписом населення 2001 року на Житомирщині проживає 107 греків. Лише десять з них назвали грецьку мову своєю рідною, решта вважають такою українську (34 особи) й російську (63 особи). Дев’ять років тому, в жовтні 1997 року, місцеві греки об’єдналися в Житомирську міську громадську організацію «Товариство Греків» і визначили своєю головною метою відродження й розвиток національних традицій, культури, вивчення грецької мови. Організація була зареєстрована 6 травня 1998 р. у міськвиконкомі. Сьогодні учасниками Товариства є 76 осіб.

Від початку своєї роботи Товариство приділяє значну увагу вивченню історії та мови своєї історичної батьківщини, а також історії греків України. З вересня 2001 року в Товаристві на постійній основі здійснюється викладання новогрецької мови. Діти Товариства неодноразово (в 2002, 2004 і 2006 рр.) посідали призові місця на Всеукраїнських Олімпіадах з історії Греції, які проводяться в Маріуполі. У 2004 р. на Всеукраїнському фестивалі грецької пісні імені Тамари Каци представники Товариства посіли ІІ місце. Члени Товариства завжди беруть активну участь у фестивалях «Поліська родина», а в День міста виступають перед житомирянами з цікавою концертною програмою. У 2005 році в День міста на обласному телебаченні й радіо пройшли ефіри за участю грецької громади.

Щороку діти й персіонери Товариства відпочивають у Греції за Програмами гостинності Генерального Секретаріату у справах греків зарубіжжя МЗС Греції, а також на запрошення мерій грецьких міст і неурядових організацій. Так вони відвідали міста Афіни, Салоніки, Патри, Кавала, Ксанті, Александруполі й т. ін. Завдяки фінансовій підтримці наших друзів з Афін, діти Товариства три роки поспіль безкоштовно відпочивали на узбережжі Азовського моря. Товариство залучило до цього відпочинку ще й дітей з дружніх грецьких Товариств Черкас і Вінниці.

З 2000 року при Товаристві діє Житомирська обласна молодіжна організація «Товариство греків».

Житомирська грецька громада плідно співпрацює з Федерацією грецьких товариств України, грецькими товариствами Києва, Черкас, Вінниці, Львова, Дніпропетровська, Харцизька. З 2006 року Товариство розпочало співпрацю з Житомирською гуманітарною гімназією № 23 і Бердичівською школою № 15, з якою в березні цього року підготувало спільну програму до Дня незалежності Греції. За активність у вивченні й поширенні знань з історії та культури Греції діти Бердичівської школи разом з дітьми Житомирського товариства були запрошені влітку на відпочинок на Кіпр.

28 жовтня 2006 року, в день грецького національного свята ОХІ Житомир відвідав Посол Греції в Україні пан Харіс Дімітріу, який взяв участь у святкових заходах, підготовлених громадою.

Наталія Куркчі,
Голова Житомирського Товариства греків 

Історична грецька присутність у Львові

Львів (Леополіс і Леонтополіс у грецьких джерелах, Lwow, Львов у західних і слов’янських джерелах), відомий також під назвою Лемберг (Lemberg, Λεμβέργη), був заснований у 1256 році князем Данилом Галицьким і названий на честь його сина Лева. Головне місто Східної Галичини, Львів перебував під Польським володінням з 14 ст. до 1772 р. Місто мало важливе і вигідне місцерозташування: через нього проходив шлях з Балканського півострова, який розгалужувався на захід (до Польщі, Німеччини, Нідерландів) і на північний схід ( до Москви). На території Східної Галичини проживали слов’яни – рутени, які, назважаючи на належність до Польського королівства, зберігали свою мову й віру й завдяки своїй національній свідомості були більш орієнтовані на православний Схід, аніж на католицький Захід.

Основним оплотом православ’я в умовах полонізації, окатоличення, наступу єзуїтів і протестантів були церковні братства, які виникли як цехові об’єднання й відігравали головну роль у підтримці православ’я на цих теренах. Найзначнішим було Львівське Братство Успіння Богородиці, засноване на початку 15-го ст. Окрім доброчинної діяльності, Братство серйозно вплинуло на підвищення рівня духовенства, заснувало школу та друкарню. На цьому шляху члени Братства зіткнулись зі спротивом з боку львівського єпископа Гедеона Балабана й звернулись по допомогу до Константинополя. Патріарх Константинопольський Єремія ІІ та патріарх Антиохійський Йоаким V підтримали Братство й надали йому право ставропігії, релігійно-духовне керівництво православними здійснював Константинопольський патріархат. У 1585 році патріарх Антиохійський Йоаким V відвідав Львів. Посланники патріарха - Никифор Парасхіс, Кирило Лукаріс і олександрійський патріарх Мелетій Пігас – виявили велику зацікавленість питаннями православ’я й грецької освіти на теренах Східної Галичини, закликаючи до підтримки братств, заснування друкарень і навчальних закладів. Грецькі книги (грецькими літерами) друкувалися у Львові та Вільно. Вся освітня й друкарська діяльність православних у Львові того часу була пов’язана з Братством і грецькими поселенцями. Братство також заснувало у Львові 1591 року велику лікарню.

Архиєпископ Арсеній Елассонський (1550-1626) у 1586 році в якості патріаршого посланника відвідав Москву, а на зворотньому шляху зупинився у Львові, де і залишився аж по 1588 рік. Його внесок у розвиток духовного життя і грецької освіти на галицьких теренах був насправді видатним. Арсеній Елассонський став першим викладачем грецької мови в школі Львівського Ставропігійського Успенського Братства та написав першу двомовну грецько-слов’янську Граматику з символічною назвою «Адельфотес» (Братство), яка була надрукована у 1591 році в Братській друкарні.

З другої половини 16-го століття у Львові процвітає грецька купецька громада, її розквіт триває й у 17-му столітті. До 1550 року в Галичину прибували лише поодинокі греки-торговці, їх кількість зросла з середини 16-го століття, коли вихідці з Криту та іншіх грецьких островів почали оселятися в придунайських князівствах. Згідно з архівними документами, грецькі торговці були найвпливовішим чинником економічного життя регіону, і водночас зробили суттєвий внесок у політичний поступ місцевого населення та захист православ’я.

Найвидатніший грецький комерсант Константинос Корніактос (торговець вином і східними товарами, родом з Криту) оселився у Львові 1554 року. В 1580 році на його замовлення італієць Пієтро Барбон збудував будинок Корніакта (сьогодні в ньому знаходиться Історичний музей). Корніакт був ініціатором возведення Церкви Успіння Пресвятої Богородиці, частиною якої є відома «Вежа Корніакта», одна з найкрасивіших у Східній Європі дзвіниць, побудована тим самим італійцем у 1573-1578 рр.

Центр грецької мови і культури, що діє на факультеті іноземних мов Львівського національного університету ім. Івана Франка з 2000 року, носить ім’я Арсенія Елассонського. Керує Центром доцент кафедри класичної філології пані Ліна Глущенко, викладач давньогрецької і новогрецької мов.

Львівське грецьке товариство, засноване 1992 року, носить ім’я Константиноса Корніактоса. Сьогодні воно має статус Західно-Українського товариства й до нього приєдналися мешканці сусідніх областей. Товариство є членом Федерації грецьких товариств України. Головою товариства є пані Надія Євкарпіді. Успішно діє також Грецька громада Львівської області «Еллінес», яку очолює пані Людмила Кечеджі. Громада була створена у 2001 році й є членом Всеукраїнської Асоціації товариств національних меншин. 

НІЖИНСЬКЕ ГРЕЦЬКЕ БРАТСТВО

Історична довідка

Прголошення незалежної української держави – Гетьманщини – сприяло пожвавленню грецької торгівлі на українських теренах. Богдан Хмельницький видав декілька універсалів – 1 серпня 1649 р., 18 червня 1652 р. та 9 січня 1656 р., що надавали грекам значних привілеїв. У середині 17 ст. грецькі купці почали оселятися у м. Ніжин, що ставало визначним центром міжнародної торгівлі. 5 травня 1657 р. греки отримали від гетьмана Б. Хмельницького право самоврядування та звільнення від оподаткування і державних повинностей. Ці привілеї підтверджували й інші гетьмани – І. Виговський, Ю. Хмельницький, І. Самойлович. Так один з універсалів І. Самойловича – від 28 листопада 1675 р. – стосувався виключно ніжинських греків. З нього розпочинається офіційна історія ніжинської грецької громади. Цим універсалом гарантувалася автономність місцевого суду й водночас передбачалася можливість апеляції до Генерального військового суду. Це фактично запроваджувало державний контроль над автономним грецьким судочинством.

Грецька ніжинська громада зорганізувалася у формі церковної парафії, яка виділилася в 1680 г. Ініціатором її створення був грецький священик з Македонії (села Ангелокастро єпархії Навпакту і Арти) Христофор (Христодул) Димитрієв, який прибув до міста 1677 р. (Він став першим ктитором і першим братчиком, збудував два храми і 16 років був при них благочинним, все своє майно заповів братській церкві). Громада була затверджена грамотами чернігівського архиєпископа Лазаря Барановича та константинопольського патріарха Іакова. Дві великі кам’яні грецькі церкви – архістратигів Михаїла й Гавриїла та Всіх Святих – було побудовано наприкінці 17 ст. – початку 18 ст. Значна частина коштів була надана російським урядом. 11 вересня 1687 р. гетьман Іван Мазепа своїм універсалом підтвердив права ніжинської грецької громади на привілеї, хоча право внутрішнього суду дещо обмежувалося.

Як зазначав відомий історик Костянтин Харлампович, у 80-і рр. 17 ст. громадське життя ніжинських греків оформилося в двох організаціях – церковно-парафіяльній та торговельній. 1696 р. обидві організації спричинилися до заснування в Ніжині грецького братства, статут якого Христофор написав у 1697 р. Нове братство було санкціоновано грамотою київського митрополита Варлаама Ясинського від 3 липня 1696 р. та універсалом гетьмана І. Мазепи від 19 жовтня 1696 р. Грекам надавалося право без втручання ніжинського ігумена вибирати свого пресвітера, який підлягав лише київському митрополиту, право заснувати школу і шпиталь, а також стверджувалася непорушність автономної грецької юрисдикції. З того часу адміністративно-судові функції перейшли до виборного органу братства – “Ради 12-х“. Спочатку рада містилася у церкві Михаїла і Гавриїла, а потім – у Всіхсвятській церкві. Пізніше керівним органом братства стала “Компромісна розправа”. Вона мала свою печатку, розглядала всі справи членів братства і не підлягала контролю місцевої адміністрації. З 1785 р. функції керівного органу перейшли до ніжинського грецького магістрату.

У 30-і рр. 18 ст. братство, засноване як церковне, поступово перетворювалося на купецьку громаду, в яякій домінували комерційні інтереси. Грецькі купці розгорнули широкомасштабну торгівлю на Україні, встановили торговельні зв’язки з Росією, Польщею, Австрією, Німеччиною, Італією, Туреччиною, що сприяло піднесенню економічного і культурного рівня Ніжина. Греки здійснювали значний вплив на життя міста. Так, у 1714-1718 рр ніжинським війтом був Стерій Тернавіот, а у 1727-1750 рр. – його син Петро. Тут мешкали і діяли брати Зосими, відомі меценати й благодійники.

За статутом, до складу братства входили всі охочі до того греки, за винятком осіб духовного сану. Однак правом голосу на загальних зборах користувалися тільки чоловіки віком від 20 років, які мали щорічно робити внески на потреби громади. До Ніжинського грецького братства у 1711 р. входило 25 родин, у 1775 р. – 129, а у 1782 р. – 140 (всього 977 осіб).

Права братства підтверджувалися й іншими гетьманами та російськими царями. Ліквідація російським урядом автономії Гетьманщини позначилася й на існуванні Ніжинського грецького братства: його права було обмежено. Занепад Ніжина як торговельного центру призвів до занепаду грецького братства.

Михайлівська грецька церква у місті Ніжині (церква Св. Архистратигів Михаїла і Гавриїла) – побудована у 1719-1729 рр. на місці дерев’яної, що стояла з 1680 р. Освячена у 1731 р. Мурована, тридільна, однобанна, з гранчастим центром, бабинцем, півкруглою апсидою і притвором з західного боку. На північному боці вівтарної стіни вміщено мармурові дошки з грецькими текстами. Триярусна дзвіниця 19 ст не збереглася. Церква розташована на вул. Гребінки (колишня назва - Грецька), 29.

Всіхсвятська грецька церква у місті Ніжині – нинішня церква збудована у 80-і рр. 18 ст. на місці дерев’яної церкви 1692 р. і першої мурованої Всіхсвятської церкви. Варіант архаїчного типу зальної церкви з апсидами-крилосами, поширеного на Буковині й Балканах. Має риси класицизму. Мурована, хрестоподібна. Великий круглий барабан з напівколонами несе позолочену баню. Стоїть на підвалі, склепіння якого спираються посередині на стовп. Наприкінці 19 ст. біля входів добудовані восьмиколонні портики тосканського ордеру з трикутними фронтонами, споруджено триярусну дзвіницю, яка не збереглася. Адреса церкви: вул. Гребінки, 31.

Ніжинська грецька школа. Відкрита 1696 р. як школа Ніжинського грецького братства. Спочатку містилася в Михайлівській церкві, а потім у збудованому спеціально для неї поруч з церквою дерев’яному будинку. Термін навчання – два роки. Окрім грецької, вивчали російську мову, арифметику, малювання, початки географії, закон Божий. У школі навчалися переважно діти ніжинських греків, але здобували освіту й представники інших національностей. Містилася за адресою: вул. Гребінки, 18, 20.

У 1814 р. на базі школи було відкрито трикласне Ніжинське Олександрівське грецьке училище. У 1915 р. – 108 учнів. Навчалися переважно діти негрецького походження, оскільки на цей час у місті значно зменшилася грецька громада. Російська влада неодноразово намагалася ліквідувати училище, але не змогла це зробити через супротив опікунської ради, що складалася із греків, переважна більшість яких вже мешкала поза межами Ніжина. Ліквідовано у 1919 р. Знаходилося у будинку, зведеному коштом грецької громади, за адресою: вул. Судійська (нині – вул. Гербеля, 24).

Грецьке кладовище – частина Центрального (Троїцького) кладовища. Грецьке кладовище виникло в середині 17 ст. У 1820 р. на ньому споруджено церкву Св. Костянтина і Олени. Частина (11 поховань) грецьких надгробків, переважно мармурових, збереглася (написи грецькою мовою). Тут поховано також представників роду Зосима – братів Анастасіоса та Ніколаоса. Наприкінці 19 ст. Грецьке кладовище поєднали з Троїцьким, утворивши Центральне. Адреса: вул. Московська (Червоних Партизан).

Харківське Товариство греків «Геліос»

Харківське Товариство греків «Геліос», яке було засноване у вересні 1989 року й сьогодні об’єднує 426 осіб, демонструє прекрасну роботу: щороку, починаючи з 2001, проводить Дні Грецької Культури з багатою і різноманітною програмою, організовує виставки й мистецькі вечори, з успіхом здійснює видавничу діяльність. Так, останнім часом було перевидано монографію видатного історика, професора Харківського університету В. Бузескула, що побачила світ 1908 р., «Ідеал свободи і рівноправності: Історія Афінської демократії» та репринтна збірка перших українських перекладів творів Софокла, Арістофана, Менандра і Лонга «Любов до грецьких Муз...». Товариство тісно співпрацює з Харківським національним університетом, що носить ім’я свого засновника – вченого і просвітителя Василя Каразіна, родовід якого бере початок з грецького роду Караджі.

Заступник Міністра закордонних справ Греції пан Теодорос Кассіміс направив Голові Товариства пану Костянтину Шердицю листа, в якому висловив задоволення діяльністю «Геліоса» й подякував його Раді та учасникам за визначний внесок у розвиток Еллінізму в регіоні, а також надав фінансову допомогу для реалізації плану діяльності Товариства.

Сайт Харківського Товариства греків "Геліос" http://www.greeks.kharkov.ua